Брусилівська районна державна адміністрація
Житомирська область, Брусилівський район
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

СЛІДАМИ ВТРАЧЕНИХ БУДІВЕЛЬ

Дата: 23.11.2020 09:55
Кількість переглядів: 21

У моїй пам’яті заворушився спомин дитинства про нині не діючий Брусилівський цегельний завод, знаний місцевим людом як кірпічний. Так сталося, що він став для мене першим робочим місцем. Влітку 1983 року, після закінчення 7-го класу, я із кількома забаштинськими друзями вирішив трохи підзаробити, як тоді казали «на черевики». Але в Брусилові неповнолітніх брали на роботу тільки в колгосп – пастухом, в городню бригаду і на точок, або на кірпічний – возити вагонетками сирівку від преса в хліви. Переповненим юнацькою енергією забаштинцям, захотілося справжньої романтики, тому ми подалися в робітники. Тих півтора місяці праці стали для мене добрим життєвим уроком, бо на цегельні не тільки обпалювалася глина, але й гартувався людський характер. З теплотою і вдячністю пригадую людей, які були моїми першими трудовими наставниками: директрису Ніну Макаренко, завідувачку виробництва Віру Тарасун, робітниць Олену Роду, Ольгу Пушиху (по-вуличному), Олену Кубиль, механіка преса Степана Андрусенка. Не пам’ятаю, куди пішов мій перший заробіток, але точно не на черевики і не на дівчат, бо в тому віці з дівчатами ми грали лише в «Квадрат». Хай там як, гроші розвіялися, а згадки залишилися і сьогодні вони лагідним теплом війнули в мою душу.

Тепер трохи історії.

Цегельний завод у Брусилові побудував Фелікс-Щенсний Чацький (1723—1790), підчаший коронний, батько відомого польського вченого Тадеуша Чацького. Сталося це на початку 1780-х років. Саме із виготовленої на ньому цегли будувалися мури костьолу Зішестя Святого Духа, капуцинський монастир і Палац Чацького. Розміщувався завод на вулиці Цегельня. Брусилівська цегельня успішно працювала при Чацьких і Синельникових. Після приходу більшовиків довгий час не працювала. У 1928 році була усуспільнена в колгосп, а в 1932-му розпочала виробництво цегли. Її першим радянським керівником став Юхим Литвинчук. Про роботу тодішньої колгоспної цегельні розповідав мені Василь Савич Ткаченко, який жив поблизу неї. «Навпроти воріт, у глибині просторого подвір’я, на рівному трохи вивищеному майданчику містилася рушійна серцевина підприємства — кінна глиновимішувалка. Механізація проста: пара коней по колу вертіла довкола круглої, обкладеними дерев’яними пластинами, поділеної на п’ять секцій, ями довгу, завбільшки в повний зріст, дубову деревину, зв’язану з глиномісним барабаном у центральній секції товстим дубовим вертуном. Вимішану глину тачками вивозили до шоп, де формували цеглу».

У 1956 році в Брусилові почав працювати новий механізований цегельний завод, який мав ще й цех із виробництва піщано цементної черепиці. Розміщувався він вже на іншому кутку містечка — Костьольній. Саме цей завод отримав назву «Кірпічний».

Наступного року на ньому було запущено прес із виготовлення цегли та кільцева піч для випалювання. Щодоби крізь прес проходило 6000 штук сирівки, а піч давала 8000—10 000 готової цегли. У 1958 році на кірпічному запрацювала пилорама, а через рік розпочалося виробництво саману.

Крім того, завод мав свої будівельні бригади. За період 1956—1975 рр. в колгоспах Брусилівського і Коростишівського районів підприємство (в подальшому отримало назву «Міжколгоспбуд») побудувало близько 70 тваринницьких приміщень, складів, зерносховищ, а в Брусилові — виробничий корпус харчокомбінату, приміщення для дитячого й терапевтичного відділень лікарні, дитячі ясла, середню школу, Будинок культури.

Протягом 1956—1962 рр. директором підприємства працював Зіновій Миронович Дехтяр, у 1965—1973 рр. — Олексій Миколайович Сафронов.

На світлинах: цегельний (кірпічний) завод (1957 рік); глинище старої цегельні; будівля капуцинського монастиря, побудована із цегли заводу Чацьких.

Volodymyr Svjatnenko

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування